Центральний банк країни-агресора прийняв рішення зберегти ключову ставку на рівні 21% річних. Це рішення, на перший погляд, виглядає як спроба стабілізувати фінансову ситуацію, проте насправді воно є яскравою ілюстрацією безвихідного становища, в якому опинилася російська економіка.
Голова ЦБ Ельвіра Набіулліна неодноразово натякала на необхідність ухвалення жорстких заходів для боротьби з інфляцією та зміцнення фінансової системи. Однак її заяви так і залишилися словами. На прес-конференції після оголошення рішення вона відзначила, що ставки за кредитами вже зросли до рівня, якби ключову ставку підвищили до 24%. Це мало продемонструвати "ефективність" збереження поточного рівня ставки, але натомість підкреслило непослідовність політики регулятора.
Рішення про збереження ставки на рівні 21% варто розглядати не лише у фінансовому, а й у політичному контексті. Впродовж останніх тижнів Набіулліна опинилася під жорстким тиском з боку Сергія Чемезова, голови корпорації "Ростех" і давнього союзника диктатора Путіна. Його кампанія дискредитації проти голови ЦБ досягла кульмінації. На тлі цього конфлікту рішення Набіулліної виглядає як поступка олігархічним групам, що дедалі активніше втручаються у макроекономічну політику.
Крах технократичної стратегії
Російська економіка перебуває в стані системної кризи. Санкції, викликані вторгненням в Україну, виснажують фінансову систему країни. Замість реформ і радикальних рішень влада обирає шлях відкладання проблем, залишаючи ставку на поточному рівні. Це рішення не лише не вирішує структурних викликів, а й посилює стагнацію.
Головною причиною цієї бездіяльності є політичний тиск. У боротьбі між технократами, які ще намагаються зберегти ілюзію професійності управління, і олігархами, які відстоюють свої приватні інтереси, перемога залишається за останніми. Збереження ставки на рівні 21% стало символом цієї поразки.
Це рішення також демонструє кризу прогнозування в РФ. Жоден банк чи аналітична структура не передбачали такого розвитку подій. Усі очікували жорсткішої монетарної політики для стримування інфляції, яка перевищує всі прогнози.
Політика проти економіки
Сьогоднішнє становище ЦБ РФ є яскравим прикладом того, як політика переважає над економічною доцільністю. Олігархічне оточення диктатора Путіна диктує умови навіть там, де макроекономічні закони вимагають радикальних змін.
Капітуляція Набіулліної перед групою Чемезова лише пришвидшить неминучі кризові явища. Економіка Росії, позбавлена структурних реформ і дієвих інструментів стримування інфляції, опинилася в замкненому колі. Високі ставки за кредитами стримують економічну активність, а відсутність жорстких заходів лише поглиблює стагнацію.
Проте ця поразка технократів показує, що навіть в умовах політичного авторитаризму економічні закони залишаються непохитними. Рано чи пізно наслідки олігархічного тиску на фінансову систему стануть очевидними навіть для тих, хто сьогодні користується плодами цього тиску.
Рішення Центробанку зберегти ставку на рівні 21% не врятує російську економіку від кризи. Навпаки, воно лише затягне агонію, відклавши неминучий момент, коли політична система зіткнеться з економічною реальністю. Поступки Набіулліної перед олігархічними групами, що вже відкрито керують макроекономічною політикою країни-агресора, лише підкреслюють ступінь деградації фінансового управління в РФ.
Технократи програли олігархам. І це навіть приємніше за ставку, бо відкладені наслідки для РФ будуть більшими.
Інститут Політичних Стратегій