15 серпня 2025 року Дональд Трамп і російський диктатор Путін проведуть зустріч на Алясці. Формальний порядок денний поки що не оприлюднений, але за межами офіційних заяв існує цілком інша, набагато глибша логіка цієї зустрічі. І ця логіка — не у минулому, а у майбутньому.
Чому саме Аляска: територія завтрашнього дня
Звісно, для багатьох слово “Аляска” автоматично викликає асоціації з її продажем Російською імперією США у XIX столітті. Але у цьому випадку місце обрано не через історію, а через майбутнє.
Аляска — це ворота в Арктику. І Арктика — це новий глобальний ресурсний та логістичний фронтир XXI століття. Це регіон, де вирішуватимуться питання контролю над морськими торговельними шляхами, доступу до енергоресурсів та стратегічних транзитних коридорів.
Українське питання — привід, а не причина
Війна в Україні, ймовірно, стане однією з тем зустрічі. Але навряд чи саме тут відбудеться реальний прорив. Формат, про який йдеться, більше нагадує технічні консультації щодо можливого перемир’я, а не майданчик для "великої угоди".
До того ж, як показує досвід, перемир’я без прямої участі України — неможливе. Тому і результат тут буде символічним, а не визначальним. Справжній інтерес переговорів Трампа і Путіна лежить поза українською темою.
Американо-російський формат і арктичний фактор
Аляска — це не просто віддалений північний штат США. Це символ двосторонніх відносин між Вашингтоном і Москвою, причому саме у контексті Півночі. Арктика сьогодні — зона перетину економічних та стратегічних інтересів двох держав.
У цьому регіоні зосереджені величезні поклади нафти, газу, рідкоземельних металів. І якщо світ у ХХ столітті змагався за контроль над Близьким Сходом, то у ХХІ столітті стратегічним ресурсним полем стає Арктика.
Торговельні шляхи, ресурси та "відсікання" Китаю
Трамп ще під час своєї передвиборчої кампанії акцентував на важливості нових торговельних шляхів. Арктичний морський шлях у цьому контексті — ключовий.
Додамо сюди інтереси США до Гренландії, про які активно говорилося останні місяці, і отримаємо картину: Вашингтон прагне посилити контроль над Північчю.
Російська сторона, ймовірно, готова на певні поступки в арктичних питаннях в обмін на інші преференції — можливо, зняття частини санкцій у конкретних секторах чи допуск до технологій.
Ключова стратегічна мета США тут — не допустити Китай до освоєння Арктики. Якщо це завдання буде виконане, Вашингтон отримає серйозну геополітичну перевагу на десятиліття вперед.
Роль Дмитрієва і бізнесовий вимір
Важливий фактор: ще за пів року до оголошення про зустріч Путіна і Трампа тему спільного освоєння ресурсів Арктики просував керівник Російського фонду прямих інвестицій Кирило Дмитрієв.
Він регулярно зустрічався з американськими високопосадовцями і його діяльність має чіткий бізнесовий характер і не стосується воєнної площини.
Підсумовуючи
Зустріч Трампа і Путіна на Алясці — це не історична ностальгія і не спроба вирішити питання російсько-української війни. Це — переговори про майбутній переділ Арктики, її ресурсів і торговельних шляхів.
Навряд чи ми побачимо у відкритих ЗМІ реальні домовленості, але логіка подій свідчить: Вашингтон і Москва шукають формулу співпраці у Північному Льодовитому океані, навіть на тлі геополітичної конфронтації.
Для Кремля місце проведення стане зручним пропагандистським інструментом, а для США — кроком до блокування Китаю на Півночі.
Інститут Політичних Стратегій