У контексті триваючої агресії РФ проти України, Москва не обмежується військовими діями, а активно впроваджує інструменти так званої «м'якої сили» для закріплення свого контролю над тимчасово окупованими українськими територіями. Одним із напрямків для цього є залучення іноземної молоді, зокрема з країн Центральної Азії, до програм навчання та відпочинку в тимчасово окупованому Криму та на Донбасі.
Ці зусилля країни-агресора, яка цілеспрямовано і грубо порушує норми міжнародного права, спрямовані на створення ілюзії міжнародної легітимності окупації українських територій. На тлі гальмування воєнного просування та наростання проблем із економікою, РФ посилює інтеграцію окупованих регіонів у свою освітню та культурну систему, використовуючи іноземних громадян, зокрема, студентів, як інструмент пропаганди.
Це несе геополітичні ризики не лише для України, але й для країн, що дозволяють своїм громадянам брати участь у таких програмах. Окупаційні адміністрації на тимчасово захоплених Росією українських територіях активно укладають партнерства з університетами з Казахстану, Узбекистану, Таджикистану та Киргизстану, а також організовують відпочинок для дітей із цих країн через структури на кшталт «Россотрудничества».
З огляду на масштабність та системність цієї стратегії РФ, вона заслуговує на детальний розгляд, а також прогноз правових та гуманітарних наслідків, і ризики для всіх залучених сторін.
Інтеграція освітніх закладів на ТОТ у російську систему
З моменту анексії Криму в 2014 році та подальшої окупації частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, РФ систематично намагається інтегрувати місцеві навчальні заклади в свою освітню систему. Це не просто адміністративний процес, а частина ширшої стратегії де-факто анексії, яка свідомо порушує міжнародне право.
Ключовим юридичним «обґрунтуванням» для цього процесу став Федеральний закон РФ від 17 лютого 2023 року №19-ФЗ, який вводить захоплені навчальні заклади в російську правову систему. Згідно з цим законом, таким установам дозволено видавати атестати та дипломи загальноросійського зразка з відповідною російською географічною нумерацією регіону.
Ця інтеграція слугує не лише внутрішнім потребам окупаційної влади, але й зовнішній легітимізації. Російські окупаційні адміністрації активно залучають іноземних студентів, щоб створити видимість свого міжнародного визнання. Така політика є частиною ширшої стратегії РФ, направленої на руйнування післявоєнного міжнародного правопорядку. У цьому процесі Москва систематично намагається встановити право сили замість норм міжнародного права, які були встановлені після Другої світової війни. Однак дії не мають жодного відношення до міжнародного права, а навпаки, порушують резолюції Генеральної Асамблеї ООН, які визнають українські території окупованими з поширенням на них норм міжнародного гуманітарного права.
Партнерства з іноземними університетами та ідеологічна обробка студентів
Одним із найбільш тривожних аспектів є укладання партнерських угод між «університетами» на тимчасово окупованих територіях та освітніми закладами з країн Центральної Азії. Це не випадкові зв'язки, а спланована кампанія для посилення впливу РФ на захоплених територіях.
Наприклад, Кримський інженерно-педагогічний університет імені Февзі Якубова уклав угоди з трьома казахстанськими університетами (Восточно-Казахстанський державний університет ім. С. Аманжолова, Західно-Казахстанський інноваційно-технологічний університет, Євразійський національний університет ім. Л.Н. Гумільова), двома узбекистанськими (Кокандський інженерно-педагогічний інститут, Чирчицький державний педагогічний університет) та Таджицьким національним університетом.
Аналогічно, Севастопольський державний університет є партнером навчальних закладів з Казахстану (Карагандинський університет Казпотребсоюзу), Таджикистану (Центр міжнародних програм при Міністерстві освіти і науки Республіки Таджикистан, Міжнародний університет туризму і підприємництва Таджикистану, Таджицький міжнародний університет іноземних мов імені Сотіма Улугзода), Киргизстану (Бішкекський державний університет імені академіка К. Карасаєва) та Узбекистану (Самаркандський державний університет). Крім того, казахстанська «Академія Болашак» стала партнером «Донецького державного університету».
Укладаючи дані партнерства, дані навчальні заклади, співпрацюючи з установами на окупованих українських територіях, свідомо ігнорують міжнародні резолюції та міжнародне право. Причинами цього можуть бути як важелі економічного та дипломатичного тиску з боку Москви, так і корумпованість або бажання отримати матеріальні та економічні преференції з боку адміністрацій навчальних закладів.
Характерно, що під час навчання в окупаційних закладах іноземні студенти піддаються інтенсивній ідеологічній обробці. Вони вивчають російську інтерпретацію історії, географії, політики та міжнародного права, виховуються на цінностях російських імперіалізму та неоколоніалізму. Це інструмент формування лояльних кадрів, які будуть просувати російські наративи у своїх країнах після повернення.
Залучення дітей та роль «Россотрудничества»
Паралельно з освітою, Росія організовує відпочинок для іноземних дітей на окупованих українських територіях, зокрема в кримському «Артеку», який перебуває під міжнародними санкціями. Агентство «Россотрудничество» через «російські доми» в країнах Центральної Азії відбирає дітей для цих програм. Відомо, що поблизу табору розташовані військові об'єкти РФ, а в самому «Артеку» проходять реабілітацію поранені солдати окупаційної армії, однак це не зупиняє країни, які відправляють дітей на окуповані території на відпочинок.
Дітей залучають до «виховної» роботи з військовими злочинцями та примушують допомагати окупаційній армії, зокрема, плести маскувальні сітки, збирати дрони, виготовляти так звані «окопні свічки» тощо. Це є грубим порушенням Конвенції про права дитини та норм міжнародного гуманітарного права, перетворюючи відпочинок на пропагандистський інструмент.
Ризики та наслідки для іноземних громадян і країн
Участь у цих програмах на тимчасово окупованих територіях України для іноземних громадян несе значні ризики. По-перше, питання безпеки. В умовах воєнних дій РФ використовує дітей та молодь як живий щит для військових об'єктів. Україна не може гарантувати безпеку на окупованих територіях, а відповідальність лежить на окупантах та країнах, що дозволяють своїм громадянам такі поїздки.
Ще одним аспектом є юридичні наслідки. Порушення порядку в'їзду/виїзду з окупованих територій тягне адміністративну та кримінальну відповідальність в Україні та обмеження на в'їзд до цивілізованих країн.
Крім того, ніхто не скасовував і освітні обмеження, які неминуче будуть. Дипломи, видані так званими вищими учбовими закладами на тимчасово окупованих територіях, не дійсні та не визнані міжнародно, що автоматично ускладнює працевлаштування для людей, які їх отримали.
У довгостроковій перспективі країни Центральної Азії ризикують отримати міну сповільненої дії, тобто громадян, інфікованих російськими імперськими наративами. Ці люди, повернувшись, будуть обіймати різноманітні посади, в тому числі в органах державної влади, що несе ризики дестабілізації. Також вони можуть просувати російські інтереси на шкоду інтересам своїх держав. Відправляючи студентів на навчання і дітей на відпочинок на тимчасово окуповані Росією території, ці держави не мають жодних гарантій, що вони не стануть наступними жертвами.
Російські стратегії залучення іноземної молоді до навчання та відпочинку на ТОТ є частиною гібридної війни, спрямованої на ерозію міжнародного права та посилення впливу РФ. Ці дії не лише порушують суверенітет України, але й наражають на небезпеку громадян третіх країн, підриваючи їхні національні інтереси.
Інститут Політичних Стратегій
Tags
Політика