Війна, розв'язана Російською Федерацією проти України, висвітлила проблему виснаження її матеріально-технічної бази, зокрема запасів бронетехніки. Останні дослідження, проведені аналітиками Covert Cabal, Jompy та Highmarsed, показали критичне скорочення кількості боєздатних танків та броньованих бойових машин (ББМ) на базах зберігання РФ. Дані свідчать про те, що Росія досягла межі, за якою процес відновлення техніки стає дедалі дорожчим, повільнішим і менш ефективним. Це створює значні виклики для її військово-промислового комплексу (ВПК) та обороноздатності в цілому.
Оцінка запасів бронетехніки РФ
На початок 2021 року, за результатами відкритих джерел, кількість танків на базах зберігання РФ становила близько 6107 одиниць. Водночас дослідники припускають, що реальна цифра могла бути значно вищою — від 7500 до 8000 танків, якщо врахувати техніку, що зберігалася у закритих приміщеннях. Це співвідношення пояснюється характером російської системи зберігання, яка історично тяжіє до приховування та фрагментації даних.
На кінець 2024 року кількість танків скоротилася до 3345 одиниць. Це не лише відображає масштаб використання резервів у ході бойових дій, але й демонструє значну деградацію якості техніки, яка залишилася. З відкритого зберігання насамперед вилучали найбільш сучасні зразки, такі як Т-90 і Т-80, а нині у строю залишаються переважно застарілі моделі Т-62, Т-72 та навіть Т-55, значна частина яких перебуває у критичному технічному стані.
Якісна деградація резервів
Одним із ключових спостережень дослідження є факт поступового зниження якості техніки, яку вилучають із резервів. На ранніх етапах війни на фронт спрямовували найбільш боєздатні одиниці, що потребували мінімального ремонту чи оновлення. Однак уже у 2023 році цей процес сповільнився через дефіцит придатної техніки. Це призвело до активного залучення танків, які за звичайних умов були б визнані непридатними до відновлення через економічну недоцільність чи технічні складнощі.
Важливим індикатором цієї тенденції є майже повне виснаження запасів Т-80, які на 2021 рік становили значну частину резерву. Нині їх залишилося лише 15-18% від початкової кількості. З Т-90 ситуація ще гірша — їх запаси практично вичерпано. Водночас більшість Т-72 і Т-62, що залишилися, перебувають у настільки поганому стані, що їх відновлення потребує значних витрат і часу.
Відновлення та виробництво: виклики для ВПК агресора
Ремонтна та виробнича база РФ зіткнулася з низкою обмежень. Попри зусилля щодо відновлення техніки на бронетанкових ремонтних заводах (БТРЗ), їхня пропускна здатність виявилася недостатньою для компенсування втрат. Вже у 2023 році майданчики очікування навколо ремонтних підприємств почали скорочуватися, що свідчить про виснаження потоку придатних до ремонту одиниць із баз зберігання.
Крім того, спостерігається явище масової канібалізації: пошкоджена техніка розбирається на запчастини для ремонту інших машин. Це частково компенсує дефіцит комплектуючих, але водночас ускладнює підтримання техніки на базах зберігання у боєздатному стані. Особливо складною є ситуація з Т-64 — танками харківського виробництва, які через технічну специфіку не підлягають серійному ремонту в умовах РФ. Із 3345 залишкових танків їх частка становить 653 одиниці, що є вагомим обмеженням для російського ВПК.
Виробничі потужності також залишаються обмеженими. РФ здатна виготовляти не більше 100-200 танків на рік, що не відповідає реальним потребам фронту. У результаті Росія вимушена покладатися на ремонт навіть застарілих і сильно зношених моделей, що веде до зростання витрат та подовження часу відновлення.
Ситуація з ББМ: аналогічні проблеми
Броньовані бойові машини (ББМ) зазнали схожих втрат. У 2021 році на базах зберігання було виявлено 7445 одиниць ББМ, але до кінця 2024 року їх залишилося 4065. Як і у випадку з танками, більшість із них є технічно застарілими та малопридатними до використання. Аналіз також вказує на можливе дублювання деяких одиниць, адже на базах фіксують пошкоджену техніку, яку використовують для розбору чи ремонтів.
Довгострокові наслідки
Дефіцит техніки та зростання витрат на її відновлення створюють значні виклики для країни-агресора. Запаси танків і ББМ не закінчаться повністю, але їхній стан і темпи відновлення стануть ключовими факторами, що визначатимуть спроможність армії підтримувати боєздатність. Виробництво нових одиниць у межах максимум 100-200 танків на рік є недостатнім для компенсування втрат, а зростання витрат на ремонт обмежує ресурсний потенціал РФ.
Аналіз свідчить про те, що Росія опинилася у стані прогресуючого виснаження своїх бронетанкових резервів. Питання «Коли закінчаться танки?» є неправильним, адже запаси техніки будуть відновлюватися за будь-яких умов, навіть якщо це потребуватиме значних ресурсів. Правильніше ставити питання про те, наскільки швидко та ефективно РФ здатна поповнювати свої втрати. Тут у ворога виникають серйозні проблеми.
У поточній ситуації виснаження запасів, зростання витрат і дефіцит комплектуючих дедалі більше ускладнюють підтримання боєздатності російської армії. Це створює умови для посилення дефіциту техніки, що в довгостроковій перспективі може значно послабити спроможності РФ у війні.
Інститут Політичних Стратегій