Мюнхенська конференція з безпеки, що традиційно є майданчиком для обговорення актуальних питань міжнародної політики, цього року відзначилася інтенсивною програмою, що включала понад 500 панельних дискусій та двосторонніх зустрічей. Однак, попри очікування щодо проривних рішень, ключовим висновком з конференції стала констатація невизначеності та прихованих мотивів учасників.
Аналізуючи атмосферу конференції, можна констатувати домінування стратегії "покерної гри", де кожна сторона вдається до блефу, намагаючись перебільшити власні можливості чи приховати справжні наміри. Внаслідок цього, конференційний простір наповнився суперечливими заявами та елементами дезінформації, перетворюючи кожен захід на окремий раунд напруженого політичного торгу.
Характерним прикладом такої дезінформації стала ситуація навколо віце-президента США Венса. Попередні спекуляції про його наміри оголосити про значне скорочення американського військового контингенту в Європі розійшлися з реальністю. Натомість, на панелі з представниками Польщі, Венс анонсував створення нової військової бази "Форт Трамп", плани щодо якої існували ще задовго до конференції. Цей кейс, ймовірно, був свідомим інформаційним вкидом з боку США, спрямованим на створення напруги та вивчення реакції європейських партнерів.
Виступ Венса розпочався з тез, що викликали неоднозначну реакцію, продовжився в більш поміркованому ключі на панельних дискусіях, а подальші інтерпретації медіа лише додали плутанини. Зрештою, розібратися в справжніх намірах Вашингтона стало доволі складно, що відображає загальну стратегію "нахрапу", обрану чинною американською адміністрацією США.
Стратегія "нахрапу" почала розгортатися ще до початку конференції, через публічні заяви Дональда Трампа та міністра оборони Сполучених Штатів. Розрахунок, вочевидь, базувався на створенні хаосу та дезорієнтації в Європі, що мало б забезпечити сприятливий фон для просування американських інтересів.
Проте, адміністрація США, ймовірно, недооцінила зміни, що відбулися в Європі з 2016-2020 років. Замість очікуваного ступору, європейські країни продемонстрували консолідовану відповідь на дії США. Повідомлення про технічні несправності літака держсекретаря Рубіо, що змусили його повернутися до Вашингтона, виглядають досить симптоматично та можуть свідчити про те, що він повернувся для термінової корекції стратегії в умовах провалу первинного плану.
Венс прибув до Мюнхена, ймовірно, для реалізації вже застарілого плану, чекаючи на оновлені інструкції з Вашингтона. В рамках старої стратегії, через німецький таблоїд Bild був поширений "інсайд" про наміри США вивести війська з Європи. Вибір Bild як джерела для такого вкиду є показовим, адже таблоїдна природа видання дозволяє поширювати контроверсійну інформацію, а його популярність в Німеччині забезпечує широкий медійний резонанс, особливо на тлі Мюнхенської конференції.
Первинна мета цього інформаційного вкиду полягала, ймовірно, у посиленні позицій США шляхом створення атмосфери невизначеності та страху в Європі перед початком конференції. Однак, через провал першого етапу стратегії, подальші кроки втратили актуальність, хоча і були помітні в публічному просторі.
Саме тому протягом першої половини дня конференції публічна поведінка Венса зазнала помітної трансформації, що може свідчити про отримання ним нових директив з Вашингтона після невдачі першого етапу "стратегії нахрапу".
Вечір завершився зустріччю Ліндсі Грема з європейськими партнерами, яка за тональністю нагадувала спробу заспокоїти ситуацію та представити оптимістичні перспективи співпраці, зокрема, у сфері корисних копалин. Активність Ліндсі Грема може бути інтерпретована як спроба зберегти угоду щодо корисних копалин, що представляє значний інтерес для Білого Дому як потенційна "швидка перемога". Підтвердженням важливості цієї угоди є і візит міністра фінансів США до Києва.
Важливо усвідомлювати, що нинішня адміністрація США, представлена вихідцями з корпоративного сектору, демонструє "корпоративний" стиль ведення переговорів, де головним пріоритетом є максимізація власної вигоди за будь-яку ціну, навіть у відносинах з союзниками.
Отже, спроба тиску США на Європу на Мюнхенській конференції мала на меті досягнення наступних цілей:
- Створення хаосу та страху, та дестабілізація європейського політичного ландшафту через демонстрацію сили та непередбачуваності дій США.
- Отримання торговельних поступок. На тлі створеного хаосу, США розраховували змусити Європу прийняти вигідні для себе торговельні рішення, включаючи мовчазну згоду на американські мита, контракти на постачання газу та озброєння.
- Вплив на позицію України. Другорядною метою було створення враження слабкості Європи в очах Києва, щоб підштовхнути український уряд до підписання будь-яких угод, запропонованих США, в умовах відсутності альтернативних варіантів.
Однак, стратегія паралізації Європи зазнала невдачі. Європейський Союз продемонстрував єдність та політичну волю, давши ефективну відсіч тиску з боку США. Внаслідок цього, стратегія тиску обернулася для США політичним провалом, викликавши хвилю критики як всередині країни, так і на міжнародній арені.
Для України наслідки цих подій виявилися позитивними. Київ отримав можливість вести переговори з США з більш вигідних позицій, спираючись на підтримку ЄС. Українська сторона може артикулювати свою позицію не лише як національну, але і як частину спільної позиції ЄС+Україна, що значно підвищує її вагу та безпеку.
Паралельно з подіями в Мюнхені, де обговорювалися питання співпраці у сфері корисних копалин, Україна запропонувала співпрацю у видобутку корисних копалин європейським партнерам. Цей крок можна розглядати як стратегічне рішення, спрямоване на диверсифікацію партнерства та створення конкурентного середовища у відносинах з США.
Підвищення цінності української пропозиції через залучення ЄС як альтернативного партнера створює ситуацію політичної прозорості, де США більше не є єдиним "покупцем", а Україна отримує можливість вибору та посилює свої переговорні позиції.
Враховуючи "торговий" стиль ведення політики адміністрацією Трампа, можна очікувати, що найближчі місяці будуть відзначені інтенсивними торгами з широкого кола питань: між США та ЄС, США та Україною, США та Росією, США та ЄС+Україною. В умовах відсутності чітких правил гри інформаційний простір буде наповнений хаосом. Тому, вкрай важливо зберігати спокій та здатність критично аналізувати інформацію.
Поки Україна має підтримку ЄС, і Європа не піддається на тиск США, Київ зберігає простір для маневру та можливість відстоювати свої національні інтереси в цій складній геополітичній грі.